Таємниці опорної школи: усе, що ви хотіли знати про реформу, але боялися запитати
У межах децентралізації в Україні створюють мережу опорних шкіл. У 2016 році з’явилося 142 таких заклади по всій країні. Але ця освітня реформа не викликає особливого захвату на місцях. Чиновники з Міністерства освіти переконують, що такі зміни – прогресивні і підуть лише на користь дітям. То чому оцінки такі полярні? Що це узагалі таке – «опорні школи», і навіщо вони потрібні?
Що таке опорна школа
Це найбільший і найпотужніший загальноосвітній навчальний заклад у певній місцевості. Такий ще називають «hub school», тобто центральна школа. На її базі навчаються, окрім «власних» учнів, які й до того вчилися у цій школі, ще й діти з інших найближчих сіл та містечок. Вони відвідують таку школу після закінчення початкової у власному селі. Школярів підвозять до новоспеченої альма-матер автобусами. У кожній опорній школі є сучасні кабінети фізики, хімії, лабораторії, комп’ютерний клас, мультимедійне обладнання, Wi-Fi, оновлена бібліотека. Яка ж саме школа стане опорною – вирішують на конкурсі.
Для чого її створюють
Таким чином хочуть зрівняти якість міської та сільської освіти, дати дітям однакові шанси на доступ до знань. На конкурсній основі в області виберуть декілька опорних шкіл. Їх обладнають сучасними класами, проведуть Інтернет. Створити такий «рай» у кожній звичайній сільській школі немає коштів. Також у Міносвіти наголошують на тому, що підвищиться ефективність використання ресурсів. Адже раніше на одного школяра у малокомплектній школі, у якій могло навчатися і 25 дітей, держава витрачала від 20 до 60 тисяч гривень. У той час на учня звичайної школи – 9600 гривень.
Опорні школи дозволять зрівняти якість міської та сільської освіти, дати дітям однакові шанси на доступ до знань.
Що таке філія опорної школи
Це початкові школи, де діти навчаються з першого до четвертого класу. Але рідко у якому селі була лише школа першого ступеню. Тому дев’ятирічки та одинадцятирічки понижують до статусу початкових шкіл. Але часто філією є і школи до 9 класу, адже тамтешні учителі та директори проти пониження ступеня навчального закладу. Він, на відміну від опорної школи, максимально наближений до місця проживання дітей. Після його закінчення школярики мають змогу навчатися у новій середній школі. Особливістю філії є те, що вона не є юридичною особою. Вчителів бере на роботу директор опорної школи, педагоги філії можуть навчати дітей в опорній і навпаки. Також філією може бути і дитячий садок.
Як школа стає опорною
Відбір школи відбувається на конкурсній основі. Це дає змогу забезпечити прозорість процедури. Міносвіти визначило вимоги до учасників: наявність попереднього рішення про створення опорної школи і не менше трьох філій. Також – розрахунок кількості учнів, яких будуть підвозити до опорних закладів, маршрути цих школярів і педагогічних працівників. У закладі має навчатися не менше 360 учнів. Критеріями відбору, додатково до цих вимог МОН, в областях, наприклад, є результати ЗНО, кількість переможців і призерів олімпіад та конкурсів.
Ігор Лікарчук, колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти, у своєму дописі у Facebook висловив обурення таким підходом. відповідно до якого на основі результатів тестування роблять висновок про якість освіти у певній школі й приймають рішення про закриття закладу та укрупнення мережі: «До чого тут ЗНО? Метою його запровадження ніколи не була оцінка якості освітньої діяльності школи чи вчителя. Для того є, й мають використовуватися зовсім інші методики й технології».
Основний акцент у школах нового типу зроблено на підвищенні рівня методологічного і технічного забезпечення навчального процесу.
Громади та опорні школи: точки дотику
Якщо на території певної місцевості створена об’єднана територіальна громада, то саме вона вирішує, яка школа стане опорною і як буде проведена реорганізація мережі навчальних закладів. Громада буде проводити конкурс на обрання опорних шкіл в області. Вона матиме більше повноважень і коштів, тому зможе сама вирішувати питання щодо матеріально-технічного забезпечення як шкіл, так і садочків. А от ресурсами буде розпоряджатися уже навчальний заклад.
Але найчастіше опорні школи створюють за розпорядженням «зверху», ресурсом обласної ради. Директора призначає відділ освіти громади, або, якщо такої не створено, орган управління освітою районної, міської чи облдержадміністрації.
Недоліки інновації
На місцях не ведуть діалог з людьми. І тому спостерігаємо сильний опір батьків. Дорослі переважно не сприймають реформу. Їхній головний аргумент – діти навчатимуться далеко від школи. Учнів підвозитимуть автобусами, але батьки бояться, що якщо раптом «школярик» зламається, то діти залишаться фактично без освіти. Окрім того, постає питання відвідування гуртків і секцій. Їхні заняття відбуваються після уроків. Дітям доведеться добиратися на додаткові заняття власним ходом. Часто противниками змін є також директори та вчителі філій, які бояться втратити роботу.
Одним із недоліків є велике навантаження на дітей. Учням доводиться вставати раніше, щоб встигнути доїхати до школи. Також певний час потрібен на повернення додому. Окрім того, ще є усілякі гуртки після занять. Школярі повертаються додому пізно. А їм іще виконувати домашнє завдання. Також переважна більшість допомагає батькам по господарству. Постає питання: «А відпочивати коли?».
Окрім того, існує ризик занепаду невеличких сіл. Часто школа – це осередок культури та життя. На усілякі свята туди сходиться ледь не уся громада. А якщо немає клубу, то там проводять і збори.
У Міністерстві освіти і науки прогнозують, що процес створення опорних шкіл триватиме ще близько шести років.
