Формування ключових компетентностей.
27.03.2018р. психологом гімназії було проведено психолого-педагогічний консиліум у вигляді тренінгу на тему: «Психологічний супровід навчально-виховного процесу в формуванні ключових компетентностей».
Метою було: надання психологічної підтримки учасникам навчально-виховному процесу в формованні та удосконаленні компетентностей.
Новий етап у розвитку шкільної освіти пов'язаний з упровадженням компетентнісного підходу до формування змісту та організації навчального процесу. Це вимагає певного підвищення професійної майстерності вчителя, доозброєння його новими знаннями, сучасними компетенціями, методами і технологіями, які б дозволили йому перебудувати навчально-виховний процес відповідно до нових вимог і підходів.
Одним із завдань , які вирішує сучасна школа, є формування духовно, інтелектуально, психологічно підготовленого до самостійного життя випускника. Сьогодення диктує, що суспільству потрібна професійно-компетентна молодь, яка вміє швидко адаптуватися в нестабільних умовах, здатна до ризику, самостійного вибору сфер діяльності, поведінки, орієнтованої на успіх, саморегуляцію. Життєвий успіх особистості – це результат стратегії й тактики, він твориться на основі системи цінностей, мотиваційної сфери та сформованого ідеалу свого майбутнього.
Тому сьогодні головне завдання школи – не вчити, а навчати вчитися, підготувати учня до неперервного навчання.
Якщо учень у школі не навчиться сам
нічого творити, то і в житті
він буде тільки наслідувати, копіювати.
Л. Толстой
Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань і практичних умінь.
Освічена людина в сучасному суспільстві не тільки і не скільки людина, що володіє знаннями, а яка вміє цілеспрямовано здобувати знання і при потребі застосовувати їх у будь-якій ситуації. Тому одним із перспективних напрямів реформування освіти є впровадження компетентнісно спрямованого підходу.
Виокремлюють трьохрівневу ієрархію компетентностей:
Ключові (міжпредметні) – здатність людини здійснювати складні поліфункціональні, поліпредметні, культурологічні види діяльності, ефективно розв’язуючи відповідні проблеми.
Загальногалузеві - їх набуває учень упродовж засвоєння змісту тієї чи іншої освітньої галузі упродовж навчання в школі.
Предметні - їх набуває учень упродовж вивчення того чи іншого предмета в усіх класах, навчаючись в школі.
Найбільш універсальними є ключові компетентності, які формуються засобами міжпредметного і предметного змісту. Виокремлюють 10 наскрізних ключових компетентностей:
1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами.
2. Спілкування іноземними мовами.
3. Математична грамотність.
4. Компетентності в природничих науках і технологіях.
5. Інформаційно-цифрова компетентність
6. Уміння навчатися впродовж життя.
7. Соціальні і громадянські компетентності.
8. Підприємливість.
9. Загальнокультурна грамотність.
10. Екологічна грамотність і здорове життя.
Отже, основна особливість компетентнісного підходу порівняно з традиційним, полягає в зміщенні акценту з нагромадження нормативно визначених знань, умінь і навичок до формування й розвитку в учнів здатності практично діяти, застосовувати індивідуальні техніки і досвід успішних дій у ситуаціях професійної діяльності та соціальної практики.
Головним є не предмет, якому навчаємо, а особистість, яку формуємо. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов'язаною з вивченням предмета.
Насправді, знає не той, хто переказує, а той, хто застосовує на практиці.
Отже, людина знайде своє місце в житті, якщо навчиться всьому, що необхідно для реалізації її життєвих планів.
Ось цю велику роль у формуванні психологічної компетентності учасників навчально-виховного процесу відіграють працівники психологічної служби. Серед основних завдань, які стоять перед нами, є сприяння повноцінному розвитку особистості вихованців, учнів на кожному віковому етапі, створенні умов для формування у них мотивації до самовиховання і саморозвитку; забезпечення індивідуального підходу до кожного учасника навчально-виховного процесу на основі його психолого-педагогічного вивчення; профілактика і корекція відхилень в інтелектуальному і психофізичному розвитку вихованців, учнів; підвищення рівня психологічної компетентності усіх учасників навчально-виховного процесу; раннє виявлення та створення психолого-педагогічних умов для соціалізації дітей з особливостями психофізичного розвитку.
Можна зазначити, що ефективність формування різних компетентностей в учнів залежить від рівня психологічної компетентності педагогічних працівників навчальних закладів, а рівень психологічної компетентності педагогів підвищується за рахунок проведення систематичної просвітницької та самоосвітньої діяльності. Тому робота психологів та соціальних педагогів з педагогічними працівниками, у своїй більшості, спрямована на просвіту та консультування їх з актуальних питань навчально-виховного процесу, особистісної сфери.
Іншими словами робота психолога щодо сприяння в удосконаленні життєвої компетентності людини – це робота зі сприяння розвитку і саморозвитку особистості.
Формування та удосконалення компетентності учасників навчально-виховного процесу потребує грамотного психологічного супроводу, насамперед, в силу інтегрованого характеру компетентності як якості особистості. В межах сучасних освітніх нововведень, пов’язаних із переходом на компетентнісний підхід до навчання і виховання психологічна служба може допомогти швидшому і більш безболісному переходу від міфотворення чи скептицизму до серйозної роботи.
Зміст та інші особливості психологічного супроводу впровадження даного підходу стосуються фактично усіх напрямків діяльності психолога (діагностичної, консультативної, корекційної, просвітницької) та усіх категорій учасників навчально-виховного процесу (учнів, педагогічних працівників, батьків та й самих психологів).
Так, як робота психолога з вчителями в цьому напрямку включає в себе не тільки виступи на педагогічних радах, але й практичну роботу, то було вирішено провести цей консиліум у вигляді тренінгу.
Цього разу зупинилися на життєвозбережувальній компетентності ( екологічна грамотність і здорове життя ). В процесі заняття були виконані вправи, що сприяють удосконаленню цієї компетентності.
Вправа «Футболка» .
З паперових контурів футболок запропоновано кожному створити дизайн власної футболки, яка була б своєрідною саморекламою господаря і підкреслювала його індивідуальність. В результаті всі переконалися, що немає подібних футболок. Можуть бути схожі ідеї, але засоби втілення цих ідей у кожного свої. Тобто, це ще раз свідчить про те, що у людей є багато спільного, але, як особистості, вони по-різному проявляють свою індивідуальність.
Основні якості особистості, прояви індивідуальності учнів формуються також на протязі навчання в школі. Тому завдання педагогів - допомогти їм в цій нелегкій справі. Потрібно поважайте інтереси учнів, підтримувати їхні починання, не критикувати через невдачі. Наші учні тільки вчаться жити і в них ще немає тієї мудрості, яку ми набули з роками. Потрібно сприймати спокійно спроби самовираження учнів в одязі, манері спілкування та поведінці. Тактовно підказувати їм, як це краще зробити, щоб підкреслити особливості їх індивідуальності. Поважати особистість у наших учнів, тоді й вони поважатимуть нас та інших людей.
Вправа «Чарівна скринька»
Кожен мав унікальну нагоду зазирнути до «чарівної скриньки» і побачити найкращу у світі людину.
Ці дві вправи продемонстрували важливість для людини уміти цінувати себе, помічати та розвивати свої таланти та здібності. Повага до самого себе – це основа для поваги інших. Учням важливо знати, що самоповага має дві форми: повага до свого тіла і до своєї особистості . Турбота про свій зовнішній вигляд – це важливий вияв поваги до себе. Але ще важливіше поважати особисті почуття, думки, відповідно оцінювати свої вчинки, не дозволяти іншим зневажати їх, знецінювати, нехтувати ними. Як це не парадоксально, але самоповага найбільш чітко виявляється у наших вчинках стосовно інших. Відомий німецький поет Гете вважав, що «ми несемо в собі відбиток тих властивостей, характеру і здібностей, які ми помічаємо в інших. Звеличуючи інших, ми хвалимо і самих себе».
Для того, щоб надати учням можливість відчути повагу до себе, підкреслити свою неповторність та індивідуальність, педагогам та батькам потрібно пояснювати дітям, що самоповага допомагає нам зростати, ставати кращими освіченішими людьми, бути чесними, сприяє тому, щоб прожити своє життя гідно і плідно.
Вправа «Цінності»
Ця вправа допомогла глибше усвідомити сутність поняття «цінності».
На столі дві паперові купюри різної вартості (1 гривня і 2 гривні). Бажаючий підходить до столу і вибрає одну з них (2 грн.). Після того, як вибір зроблено, запитується, на основі чого саме цей вибір (більша вартість купюри). Потім пропонується 2 грн. та 5грн. (5 грн.-більша вартість купюри). Далі паперова гривня та 1 гривня – ювілейно монета (1 гривня – ювілейно монета – значимість купюри).
Отже, всі побачили, що в основі вибору лежить тріада: важливість (значимість) задоволення потреби – ціль – цінність. Цінністю може бути реальна вартість предмета у грошовому вираженні ( у нашому випадку вибиралися спочатку 2 грн., а не 1 грн. та 5 грн, а не 2 грн.). Інше значення цінності – значимість предмета для задоволення потреб людини. У другій ситуації учасник обрав ювілейну монету, бо, наприклад, значимість для нього полягає в тому, що вона задовольняє його потребу (наприклад) зібрати колекцію ювілейних монет (ціль), якої він прагне; і це є цінним для нього.
У широкому значенні розрізняють матеріальні та духовні цінності. Одна і та сама духовна цінність має різну значущість для різних людей. Цінності є важливою складовою поведінки. Вони розкривають сутнісні характеристики людини, є неповторними та унікальними, як і кожна особистість. Не пізнавши своїх цінностей, людина не зможе визначити пріоритети, чітко сформулювати цілі своєї діяльності й усього свого життя. Усвідомлення власних цінностей дозволяє людині по-новому подивитися на себе й оточуючих і реалізувати власний творчий потенціал.
За певних обставин ми не завжди знаходимо можливість поспілкуватись з нашими учнями, запитати в них, кого, або що вони вважають найбільшою цінністю. Потрібно знаходити час , щоб поговорити з учнями про те, які цінності ми успадкували від своїх батьків. Звертати увагу на найважливіші цінності, без яких життя людини не буде повноцінним (родина, кохана людина, духовний розвиток, мудрість…).
Вправа «Потяг»
Всі присутні здійснили уявну подорож до Варшави на потязі. У купе з кожним їхали ще троє осіб. Потрібно було визначитися, з ким із перелічених пасажирів хотілося б їхати в одному купе і чому саме?( вибрати 3 людей). Присутність якої людини була б для них небажаною і чому? (навести аргументи). Навпроти списку осіб на ватмані відмічали плюсами тих, кого обрали , мінусами тих, із ким би не хотіли подорожувати разом. Таким чином, навпроти кожної людини опинилася певна кількість як плюсів, так і мінусів.
Далі велася жвава дискусія та обговорення . Наводилися деякі факти з життя названих людей, які б мали змінити ставлення до них, виходячи із попереднього уявлення. Наприклад, дівчиною-сиротою у їхньому купе могла бути не хто інша, як відома співачка Ані Лорак. Чоловік зі значною сумою грошей – злочинець, який пограбував банк. Хлопець із вадами зору – всесвітньо відомий музикант, володар кількох світових музичних премій. Молодий чоловік, злегка напідпитку – хлопець, який вперше спробував алкоголь на дні народження свого друга, сп’янів від декількох келихів спиртного тощо.
Дійшли висновку, що люди часто схильні дивитися на світ через так звані окуляри-стереотипи. Адже значно простіше та зручніше скласти стале уявлення про людей, їхню поведінку, реакції, події у житті тощо на всі випадки життя та інтерпретувати їх. Часто ці уявлення закладаються під впливом досвіду інших, свого досвіду. Але, наприклад, не завжди бомж (людина без житла) має неприємний запах, вживає алкоголь. Людина-інвалід не завжди є безпомічною, а її неодмінним атрибутом – інвалідний візок. Іноді люди, які мають інвалідність, продовжують активно працювати, є реалізованими та успішними. Робота за кордоном не завжди є високооплачуваною, а людина, яка працює легально, – соціально захищеною тощо. Але коли чуєш ці слова, на думку спадають, як правило, саме подібні асоціації, які є свідченням наявних стереотипних суджень.
Наявність багатьох стереотипів створюють своєрідну «коробку». Сидячи в цій «коробці», людина мало що бачить навколо – адже стереотипи закривають собою усю картинку. Це обмеження, які не дозволяють сприймати навколишній світ повністю. Якщо кожна людина сидітиме у своїй «коробці» і не зможе або не захоче з неї вилізти, то сприйняття картини світу буде неповним. Ми зустрічаємося із стереотипами щодня. Стереотипи можуть виникати через недостатність інформації, під впливом певної ситуації, особистого досвіду й уявлень, прийнятих у суспільстві. Деякі стереотипи передаються із покоління в покоління, їх приймають на віру і не перевіряють. Часто вони є основою жартів та анекдотів про представників різних рас і народів. Ані ті, хто розказує, ані слухачі не замислюються над тим, що сміючись, вони створюють і поширюють неповагу, а інколи і нетерпимість до представників якоїсь групи чи нації тощо.
За змістом стереотипи поділяють на:
Позитивні, ознакою яких є те, що позитивні риси одного чи кількох представників групи, національності, держави у перебільшеному вигляді переносять на всю групу, національність чи державу. Наприклад: у нашій школі найкращі учні, наша держава наймогутніша.
Негативні, коли негативні риси одного чи кількох представників групи, нації, держави переносяться на всю групу, націю чи державу (у сусідній школі немає нічого цікавого, у селі люди неосвічені, усі поляки гонорові, усі євреї – хитрі тощо).
Нейтральні, такий тип стереотипів ґрунтується на нейтральному (ані негативному, ані позитивному) враженні про різні категорії людей, речей. Наприклад: усі українці люблять борщ, усі іспанці дивляться кориду, усі англійці п’ють чай тощо.
Стереотипи – це переконання, які впливають на нашу поведінку. Тому конче важливо навчитися та навчити учнів критично аналізувати свої і чужі переконання і водночас бути терпимим і толерантним до переконань інших. Інакше вони можуть стати коротким шляхом до виникнення конфліктних ситуацій як у нашому особистому спілкуванні, так і на рівні суспільства.
Вправа «Обери пакет»
Розкладено 5 підготовлених пакетів (ніхто не знає, що в них) і запропоновано чотирьом бажаючим обрати один із них, потім стати за обраним пакетом (один пакет залишається не обраним). Після цього запропоновано учасникам переглянути своє рішення. Чи не хотіли б вони поміняти пакети? Після того, як зроблено вибір, запитали добровольців, яким чином відбувався їхній вибір. Відповіді були такі: «Мені подобається яскравий колір пакета», «Для мене немає різниці», «Пакет з-під грошей приваблює найбільше», «Спортивне взуття мені завжди потрібне ( а на це вказує пакет з-під взуття )». Далі дозволили учасникам взяти свої пакети за один куточок, підняти їх над партою не вище ніж на 10 сантиметрів, і покласти на місце. Потім запитання, чи не бажають учасники помінятися пакетами або взяти замість свого пакета, той що залишився. Ніхто не виявив бажання. Далі учасникам дозволили взяти пакети. Цього разу вони робили з ними, що хотіли, але не відкривали. Після того, як учасники дослідили пакети, запропоновано зробити остаточний вибір. І цього разу ніхто із групи не взяв пакет, який залишився. Всім було цікаво, що ж в цих пакетах , які вони обрали. Далі учасник відкрили пакети, ознайомилися з їхнім змістом та показали групі, що в них. Ось тут вже було досить весело!
Один з пакетів дійсно був найпривабливішим зовні – дуже яскравий ( подарунковий) . Але вміст його бажав кращого – туалетний папір та проносні таблетки. Інший пакет привабив учасника своєю значимістю, бо мав вигляд конверту для грошей. Але вміст теж розчарував – там знайдено лише 1 грн. Пакет, який вказував на взуття, був обраний з практичної точки зору. Та всередині теж сюрприз – цибулина замість взуття. А ось вибір пакета, що виглядав непривабливо ( це був пакет для сміття ), виявився вдалим, бо там учасник знайшов парфуми та лак для волосся. В п’ятому пакеті (новорічний подарунковий пакет), який ніхто не вибрав, знаходилися банан та гірчиця. На перший погляд ці продукти можна з’їсти. Але якщо попросити намазати банан гірчицею і з’їсти?..
Тобто, іноді ми не знаємо, які будуть наслідки прийнятого рішення: принаймні, воно може викликати незручність, розгублення. Отримана інформація була помилковою. Точно визначити, що в пакетах, було дуже важко. На основі наявної, але неповної інформації ми намагаємося прийняти правильне рішення, але результат виявляється зовсім неочікуваним.
Далі провели обговорення результатів вправи. Відповідали на запитання:
Якщо взяти до уваги досвід вибору пакетів, які висновки можна зробити стосовно процесу прийняття відповідального рішення?
Що важливо у процесі прийняття рішення (достовірна інформація, наслідки, можлива небезпека)?
Коли вибір вже зроблено, хто «пожинає наслідки»?
Хто несе відповідальність за прийняття рішення?
Від чого залежить остаточний вибір в процесі прийняття рішення (від наслідків)?
Навчання прийняттю рішень виправдане, а крім того, навички приймати рішення, які сформовані одного разу, надалі зберігається. Уміння приймати рішення подібне до вміння писати: для його опанування спочатку слід витратити багато часу і зусиль, але згодом людина навіть не буде замислюватися над процесом (цієї процедури), автоматично використовуючи засвоєний алгоритм.
Творче завдання «Проблема з цеглиною»
Трьом групам було роздано матеріали, необхідні для виконання вправи (чотири аркуші паперу А4 та 1 м скотчу). За допомогою лише цих запропонованих матеріалів потрібно було розташувати цеглу на висоті принаймні 10 см над партою.
Насправді, це завдання не складне. А ось способів вирішення існує декілька. Тому завдання цієї вправи є те:
Як група підійшла до проблеми?
Чи розглядалося спочатку багато варіантів, чи відразу знайшовся розв’язок?
Чи група зупинилася лише на одному способі розв’язання проблеми, чи група здалася і не знайшла рішення проблеми?
Як краще знаходити ідеї?
Яким чином краще розв’язувати проблему?
Вправа «Сім кроків вирішення проблеми»
Ця вправа була підсумком двох попередніх вправ. Вирішення будь-якої проблеми можна порівняти з будівництвом будинку (не зможеш закласти фундамент, поки не розробиш проект і т.д.), тобто, проводиться поетапно.
Трьом групам було роздано набори перемішаних карток «Сім кроків (етапів) вирішення проблеми», написані на окремих аркушах. Кожна з груп розмістила ці картки в послідовності, яку вона вважала за правильну. Після того, як усі закінчили роботу, команди продемонстрували результати своєї праці. Хочу зазначити, що послідовність цих кроків у всіх була різною. Але кожна команда змогла аргументуювати, чому прийняла саме це рішення.
Далі всі разом ознойомилися з правильною послідовністю цих семи кроків і зазначили важливість кожного з них. Ці знання допоможуть віднаходити логічні, послідовні та правильні рішення у складних життєвих ситуаціях.
1.Розпізнай, визнач і з’ясуй проблему.
2. Проаналізуй проблему, збираючи факти та інформацію.
3. Розвивай альтернативні рішення.
4. Вибери найбільш вдалий варіант рішення.
5. Склади план дій.
6. Упроваджуй рішення.
7. Оціни.
Той, хто творчо підходить до розв’язання проблеми, виконує набагато більшу розумову роботу, ніж той, хто дотримується усталених і широковідомих способів. Ця робота дає задоволення і хвилює, а сама проблема повністю захоплює людину. Неуспіхи та невдачі рідко коли можуть викликати у такої людини розпач і зневіру, оскільки вже самі пошуки є для неї задоволенням. Не кожний різновид проблем, що постають перед нами (часто у формі завдань), відкриває однакові можливості для демонстрування творчого підходу. Наприклад, шкільні завдання з математики дають змогу тільки шукати інші способи розв’язання тієї самої проблеми – саме ж розв’язання залишається без змін, оскільки воно логічно випливає з поставленої умови. Проте існують проблеми, що мають багато можливих розв’язань. Це не тільки проблеми, узяті з художніх творів на попередньому занятті, а й численні життєві, проблемні ситуації. Водночас слід зазначити, що жодна людина не може застосовувати творчий підхід при розв’язанні всіх проблем. Неважко помітити, що буденні справи люди розв’язують здебільшого шаблонно, автоматично. Це дозволяє людині заощаджувати свій час і зусилля.
У житті кожної людини, незважаючи на її вік, виникає безліч складних ситуацій. Якщо ми будемо розповідати учням про свої підходи до розв’язання проблемних ситуацій, тактовно з’ясовувати, які проблеми тепер турбують їх чи потребують вони нашої поради. Якщо так, то потрібно спробувати разом обговорити ситуацію (ситуації), що склалися, і знайти рішення. Допомогти їм виконати завдання щодо вирішення конкретної проблеми за запропонованою схемою.
Все це допоможе нашим учням розвинути вміння та навички розв’язувати проблеми та надасть можливість жити повноцінним життям, діяти обдумано і виважено, досягати успіхів із найменшими затратами зусиль, робити усвідомлені вибори
Використання різних форм роботи допомогло провести тренінг насичено та продуктивно. Сподіваємося, що учасники отримали корисну інформацію, яка знадобиться їм в подальшій роботі.