Батькам про права дитини

__________ПРОСТІР БЕЗ НАСИЛЬСТВА________________

Батькам про права дитини

Усі люди на Землі мають рівні права та свободи. Ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права. Права дити­ни закріплені Конвенцією про права дитини, проголо­шеній Генеральною Асамб­леєю ООН 20.02.89 р.

Кожна дитина має право:

• на рівень життя, необ­хідний для фізичного, розу­мового, духовного, мораль­ного та соціального розвит­ку;

• на захист здоров'я та медично-санітарне обслуго­вування;

• на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків або тих, хто забезпечує за ними догляд;

• на захист від жорсто­ких, нелюдських або таких, що принижують гідність людини, видів дій чи пока­рання;

• на захист від будь-яко­го покарання;

• на захист від сексуаль­них домагань;

• на проживання з бать­ками та на підтримку кон­такту з батьками у разі їх розлучення;

• на вільне висловлюван­ня поглядів з усіх питань, що стосуються життя;

• на свободу думки, совісті, віросповідання;

• на особисте життя, на недоторканність житла, тає­мницю кореспонденції.

Коли права дитини пору­шуються:

Коли не гарантована її безпека для життя та здоро­в'я.

Коли її потреби ігнору­ються.

Коли стосовно дитини простежуються випадки на­сильства або приниження.

Коли порушується не­доторканність дитини.

Коли дитину ізолюють.

Коли дитину заляку­ють.

Коли вона не має пра­ва голосу у прийнятті важ­ливого для сім'ї рішення.

Коли вона не може вільно висловлювати свої думки й почуття.

Коли її особисті речі не є недоторканними.

Коли її використовують у конфліктних ситуаціях із родичами.

Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Діти в суспільстві най­більш уразливі.

Діти, права яких порушуються, часто стають соціально і психоло­гічно дезадаптованими.

Як реагує дитина на по­рушення її прав?

Їй стає важко спілкува­тися з однолітками і дорос­лими (вона блазнює, замикається в собі тощо).

Її турбує особиста без­пека й любов до неї.

Вона часто буває в по­ганому настрої.

Може втекти з дому.

Може вживати нарко­тики або алкоголь.

Може заподіяти собі шкоди.

Що батьки можуть зроби­ти для своєї дитини:

• Пам'ятати, що дитина — це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.

• Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводитися безпечно.

• Негайно припинити фізичну і словесну агресію щодо неї та інших людей.

• Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями й думками.

• Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особистісні особливості.

• Залучати її до обгово­рення тих сімейних про­блем, які можуть бути для неї доступними.

• Залучати дитину до створення сімейних правил.

Якими правами наділена дитина у сім'ї.

Дитиною вважається фізична особа до досягнення повноліття (18 років).

Малолітньою вважається дитина у віці до досягнення 14 років.

Дитина у віці від 14 до 18 років – неповнолітня.

Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи повинна зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння та має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві.

Дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Цивільним кодексом України, іншими правовими актами, визнаними в Україні.

Права, які надані дитині чинним законодавством, можна поділити на особисті немайнові та майнові.

Які права дитини у сім'ї відносяться до особистих немайнових.

До особистих немайнових прав відносяться ті права, які належать дитині від народження або за законом. Вони не мають економічного змісту та нерозривно пов'язані із самою дитиною.

По-перше, дитина має невід'ємне право на життя.

Мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України (СК) батьки зобов'язані:

- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;

- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

- забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

- поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Дитина має право на збереження індивідуальності, вільно висловлювати свої думки.

Дитина має право на відпочинок і дозвілля, право брати участь в іграх і розважальних заходах, що відповідають її віку, та займатися мистецтвом.

Ніхто не в праві розлучати дитину з батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до законодавства, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини (наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї тощо).

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом (ст.152 СК).

Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов'язків щодо неї, звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій.

Дитина, яка досягла чотирнадцяти років, має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду.

Шановні батьки, бережіть себе і своїх дітей.